arysin
commented
4 years ago §129 III. И пишемо:
- -ида, -ика
- "У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Алжи́р ... Перед голосним і в кінці слова пишемо і: Віші, Шіофок" — це найбільший шматок із "правила дев'ятки"; плюс з'являється додаткова літера щ (це логічно, бо щ вимовляється як [шч])
- після р перед приголосним, крім [j] (Британія, Мадрид). Але пишемо і в -стріт (Бейкер-стріт, Волл-стріт), після р перед [j] (Брієнн, Ер-Ріяд) — це щодо р із "правила дев'ятки"
- "За традицією в ряді географічних назв після приголосних д, т перед наступним приголосним, крім [j]: Ватика́н, Единбу́рг, Кордильє́ри, Меди́на, Палести́на, Сарди́нія, Скандина́вія, Тибе́т та в похідних від них ..." Але пишемо і після д, т перед голосним і перед [j] : Гала́тія, Індія. — це щодо д і т із "правила дев'ятки". Обмеження "за традицією в ряді" нечітке. Слід розуміти так, що як писали раніше (скажімо, в офіційних словниках), так треба писати й далі. Однак очевидно, що це стосується не всіх географічних назв, бо є "в ряді". Геть не зрозуміло, що робити, коли різні орфографічні словники непослідовно подають два варіанти (Аддіс-Абеба й Аддис-Абеба) — де тут традиція?
- "У ряді інших географічних назв за традицією: Брази́лія, Вифлеє́м, Єрусали́м, Кита́й, Пакиста́н, Сираку́зи, Си́рія, Сици́лія та в похідних від них" — це що стосується з і с а також винятки (Вифлеєм, Єрусалим, Китай). Знову ж таки, формулювання "У ряді ... за традицією" — розмите. В різних орфографічних словниках є Сингапур і Сінгапур — де тут традиція? §129 II І пишемо:
- "У географічних назвах після приголосних, крім дж, ж, ч, ш, щ, ц і р, перед наступним приголосним, крім [j], і в кінці слова, а також у похідних прикметниках: Канзас-Сі́ті, Лісабо́н, Міссісі́пі, Монтевіде́о, Ніл, Севі́лья, Сі́дней, Замбе́зі, Ка́прі, Сомалі́, лісабонський, сомалійський." — тут згадано ц із "правила дев'ятки"
Цей пункт §129 II дуже важливий. По-перше він задає, що в загальному випадку після д, т, з і с (літери з "правила дев'ятки") перед приголосним треба писати і, а §129 III.5 i III.6 задають лише винятки з цього загального правила. По-друге, в ньому міститься груба, неприпустима помилка: "крім [j]" там не має бути. Бо якщо вважати, що все написано правильно, то написання перед [j] стає проблематичним. Виходить, що за цим правилом після більшості приголосних (за винятком семи — дж, ж, ч, ш, щ, ц і р, згаданих у цьому пункті, а також ще двох — д і т, згаданих у §129 III.5) перед наступним [j] не можна писати і (бо ж сказано, що і пишемо після ... перед наступним приголосним, "крім [j]"). Отже, в таких позиціях треба писати и: Бессарабия, Болівия, Латвия, Лотарингия, Норвегия тощо. Це цілковитий абсурд, бо в цій позиції не було й не може бути нічого іншого, крім і. А що ж писати після дж, ж, ч, ш, щ і ц в позиції перед [j]? Дивимося ще раз на §129 III.3 " "У географічних назвах після приголосних дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним". Тобто виходить, що треба писати и: Джорджия, Кампучия, Чувашия, Венеция тощо. Знову абсурд. Ситуацію не рятує геть розмите формулювання в §129 III.6, бо відповідних прикладів там не наведено, та й взагалі не ясно, яке коло назв воно охоплює.
https://ua-etymology.livejournal.com/270660.html Див. також #232